Придбав собі учора роутер ASUS WL-520GC. Так намучився з його настройкою шо капець. Разів із десять вводив одну і ту ж інфу (айпі, маску, шлюз, днс) і лише на одинадцятий це чудо запрацювало. Вірніше, запрацював інет. Саме чудо і до того миготіло лампочками. До речі, це нормально, коли інтернет ніхто не використовує (все, що могло конектитись туди вимкнено), а лампочка WAN все одно мигає?
Заодно відчув ще одну величезну перевагу лінуксу, а конкретно - бубунти, - адаптер, що стоїть на моєму старенькому компі там завівся з півоберта, лише з прописуванням паролю були проблеми - то його пропишеш, знімеш фокус, а все, що було у полі просто удвоїться - пароль підряд запишетсья і ще раз (чи то прописувався md5-хеш - хз, хоча мабуть-таки хеш), але стільки клопоту як із СП3 не було.
З самого початку вінда його не розпізнала, ну хрін з ним, для цього в коробочку кладуть диски із софтом. Але оригінальні Асусівські проги теж не показали себе достатньо дієздатними - при підключенні до мережі мені писали, що типи шифрування не співпадають, хоча все було ок. Тоді я просто видалив все те, що ставилось разом із програмами (шкода, що не було окремого пункту “видалити програми”, бо драйвери я б лишив). Але на моє щастя, я додумався витягнути і вставити адаптер, щоб вінда його знову спробувала поставити. Там, у віконечку воно знайшло (яке чудо, правда?) на диску дрова і поставило їх. Пізніше все чудово піключилось стандартним менеджером безпровідних мереж Windows.
В будь-якому випадку, це придбання допоможе мені веселіше проводити час з моїм ноутом, а то вмикати комп, щоб полазити в інеті на ноуті якось не дуже зручно.
